Як навчити дітей та дорослих називати статеві органи анатомічними назвами

Українське середовище характеризується стигматизацією сексуальної термінології (процес заміни слів, пов’язаних із сексуальністю; характеризується наявністю сорому, упередження, відсутності освіти (причинно-наслідкові зв’язки). Це помітно через надмірну евфемізацію, як от вживання слів зразку «там», «хвостик», «піпка», «краник», «квіточка», «бомчики» тощо.

Якщо бажаємо оберегти свою дитину від сексуального насилля, ми маємо зразу вчити її правильним речам, вчинкам, словам, термінам. Ми маємо знайти відвагу підступитися до дестигматизації сексуальної термінології. Важко, але треба!

З точки зору кримінальної психології та юриспруденції, використання таких назвиськ для статевих органів має три критичні ризики:

1. НЕМОЖЛИВІСТЬ СВІДЧЕННЯ: якщо дитина в суді скаже: «Він чіпав мою квіточку», - адвокат захисту може трактувати це як метафору або гру. Використання термінів «вульва», «пеніс», «яєчка», «анус» робить свідчення ОДНОЗНАЧНИМИ.
2. Бар’єр сорому: вигадуючи слова-замінники, дорослі підсвідомо транслюють дитині: «… ці органи брудні, секретні, грішні, і про них не можна говорити прямо».

Таке мислення – ТАБУ для здоровомислячих батьків: це саме те, що потрібно педофілу для маніпуляції.

Насправді, тіло – Божий задум. Бог створив людину з усіма її органами й назвав це «вельми добрим» (Буття 1:31): «І оглянув Бог усе, що створив. І було воно дуже добре.»

Немає частин тіла, створених дияволом. Сором прийшов після гріхопадіння, і завдання християн – повернутися до біблійного погляду на цілісність особистості[1].

ОСНОВНИЙ ПОСИЛ ДЛЯ БАТЬКІВ: НАЗВАТИ СТАТЕВІ ОРГАНИ ТАК, ЯК ВОНИ НАЗИВАЮТЬСЯ АНАТОМІЧНО = ІНСТРУМЕНТ ВИВЕДЕННЯ ДИТИНИ З ТЕМРЯВИ ТЕНЕТ «ПОГАНИХ СЕКРЕТІВ».

Рекомендую Найпростіші кроки «Як навчити дітей та дорослих анатомічним назвам статевих органів».

Крок А = для дітей.
Рівень: Голова – Руки – Ноги.

Почніть з нейтральних частин тіла. Попросіть дітей показати де голова, де руки, де ноги. Попросіть назвати частини тіла: «Що це?» - «Підборіддя, лікоть, коліно». Запитайте: «Чи є в цих назвах щось смішне або соромне?». Відповідь: «Ні, це ПРОСТО назва частин тіла».

Крок Б = для дітей.
Рівень: органи в частинах тіла: Очі – Вуха – Статеві органи. Питаємо: «Де вони? Покажи по черзі».

Замінюємо питання: «Нащо очі?» - «Щоб бачити». «Нащо вуха?» - «Щоб чути». «Нащо статеві органи?» - «Щоб ходити до туалету, а в майбутньому – продовжити рід». Називаємо органи так само спокійно, як і про очі, вуха, голову.

Крок В = для тренерів, батьків.
Алгоритми дій дитини : Почути – Побачити – Повідомити.

Кінцевий результат: дитина має знати:
- якщо хтось торкається її зон, прикритих спідньою білизною, вона має право:

1. Сказати «НІ!» (навіть якщо це пастор, лідер)
2. Втекти
3. Розповісти дорослим з «Кола довіри», використовуючи точні слова.

Крок Г = робота з батьками перед початком навчання дітей.

Це критичний етап, але він мусить бути здійснений. Перед тим, як говорити дітям про статеві органи, Ви маєте зустрітися з батьками, проговрити Вашу стратегію навчання. ВАША ОСНОВНА ТЕЗА: «Якщо ви не дасте правильних назв, їх дасть кривдник».

Для розуміння, з яким рівнем виховання у сім’ї Ви маєте, проведіть тест для батьків на предмет усвідомлення реального стану статевого виховання у сім’ї.

Завдання: роздайте батькам аркуші з анатомічними малюнками й попросіть їх вголос сказати, що це. Спостерігайте за бар’єрами сорому дорослих.

[1] Про гідність особистості дитини, як відстоювати її в сексуальних злочинах – дивися тут: https://www.youtube.com/live/qIJscRoHp7g?si=oKodBsloQ3rGFt7s