Терапевтична присутність

Людина, яка звертається до психолога, хоче отримати не лише пораду чи рішення свого питання, як часто про це пишуть. Вона хоче отримати підтримку в тому, що несе в собі. Щоб її побачили й залишилися поруч. Поруч із болем, ненавистю, безпорадністю, втомою, злістю... Залишилися без оцінок, без тиску. Хоче бути почутою й побаченою усією собою.

Лише диплом чи знання не створюють психолога. До цього ще має додаватися терапевтична присутність. Дуже часто цього не можна навчити. Можливо, це приходить із досвідом. Або просто людина є такою від природи.

Психолог — це, радше, місія, а не робота. Лікар душі без емпатії, який не вміє дивитися на клієнта не просто очима й слухати не лише вухами, а своїм внутрішнім світом, який пройшов довгу особисту терапію, знаннями, які переплітаються з життєвим досвідом, на мою особисту думку, не може допомогти. Тому що не завжди працюють тільки техніки, вправи чи виконання домашніх завдань.

Іноді відповіді приходять у тиші поруч із підтримкою. Адже насправді всередині кожного з нас завжди є своя відповідь, і психолог, перебуваючи поруч, своєю присутністю та кількома питаннями може підсвітити вихід, який у клієнта вже є. Усі відповіді завжди в нас самих.

У пошуку свого психолога найголовнішу роль зрештою відіграє емоційний чинник. Тому що після першої консультації залишається слід від того, що ти відчував поруч із тим, до кого прийшов по допомогу. І клієнти повертаються не лише за майстерністю в знаннях чи техніках, а, радше, за своїм станом поруч.

Певною мірою це і є те цінне, що може нести в собі психолог.