Реконсолідація памʼяті

Реконсолідація памʼяті - це відкриття нейронауки останніх двох десятиліть, яке принципово змінило розуміння терапевтичних змін.

Кожного разу, коли стара пам'ять активується і при цьому відбувається новий емоційний досвід - вона стає тимчасово нестабільною і може бути переписана.

Це і є те, що відбувається під час успішної імагінативної рескрипції: стара схема активується, але замість підтвердження отримує новий досвід турботи, захисту і задоволення потреби.

Центральну роль у цьому процесі відіграє амигдала - структура, яка є своєрідним детектором загрози мозку. Вона працює швидше, ніж префронтальна кора, і оцінює ситуацію не через логіку, а через емоційну пам'ять: «Це схоже на те, що було небезпечним тоді».

Коли амигдала розпізнає тригер - активується реакція: симпатична нервова система мобілізує тіло до боротьби або втечі, або дорсальний вагальний шлях вмикає завмирання. Префронтальна кора, відповідальна за раціональне мислення і регуляцію, в цей момент отримує значно менше ресурсів. Клієнт буквально не може подумати раціонально - не тому що не хоче, а тому що його мозок зараз в режимі виживання.

Саме тут стає зрозумілим, які методи мають більшу ефективність при роботі зі схемами.

Якщо ми звертаємося тільки до кори головного мозку - ми говоримо з частиною, яка в момент активації схеми має найменший вплив на поведінку клієнта.

Експерієнтальні техніки схема-терапії (імагінативна рескрипція, техніка крісел, тілесно-орієнтована робота) працюють інакше. Вони звертаються до імпліцитної памʼяті, до тієї самої нейронної мережі, де схема зберігається. І через новий емоційний досвід у безпечному терапевтичному контексті поступово змінюють її через механізм реконсолідації памʼяті.