Коли вона приходить до психолога і говорить лише про нього

• «Він мене не чує. Я говорю, а він робить вигляд, що все нормально»
• «Якби він мене любив, він би давно здогадався, що мені потрібно»
• «Усі наші сварки через його ігнор. Я стараюсь, а він - ні»
• «Він нічого не робить для стосунків. Я тягну все сама»
• «Це через нього я така нервова й роздратована. Він мене доводить»

Що тут не так?

Коли у моїх висловлюваннях партнера більше, ніж мене - варто зупинитися і розгорнути фокус на себе. У такому сценарії я втрачаю контакт із собою, все місце в голові займає інша людина.

Мені легше звинуватити його, ніж визнати, що я теж впливаю на динаміку стосунків.

Бо якщо я зрушу фокус - доведеться щось змінювати в собі: говорити чесно, ставити межі, відмовлятися від ролі рятівниці, перестати бути зручною, проживати його незручні реакції… що там ще?

Якщо впізнала в собі щось подібне - зверни більше уваги на себе.

На своє тіло - які там відчуття, емоції, потреби?

• Що незакрите?
• Як ти можеш дати це собі сама?
• Що ти робиш без бажання і внутрішньої згоди?
• Які ролі граєш?
• Чого насправді хочеш?

Бери всі доступні ресурси і повертай контакт із собою справжньою.